І. ЗІТХАННЯ ДО ЗОЛОТА
О золото, найкраща цяцька смертних!
Ні мати стільки нам приємностей
Не доставля, ні любі діти в домі,
Ані отець коханий, скільки ти
Та ті, в яких домах тебе багато,
О, на такого, як сама Кіпріда
Очима кине, то не подивуєш,
Що тисяча Еротів налетить
До неї й серце в неї запалить.
Уривок із драми «Жінки-молебниці», наведений у книзі Афінея «Дейпнософісти», ст. 159. Ся драма не дійшла до нас.
Переклад уривка написано д<ня> 22 червня 1915 р.
II. БІДА З АТЛЕТАМИ
Від незліченних бід бідує Греція,
Та гіршої біди немає від атлетів,
Бо ті не вчаться ані чесно жити,
Ані розумно вітчині служити.
Бо і котрий же смертний чоловік,
Раб свого горла й черева невільник,
Потрафить більш добра придбать, як батько
Міг працею рук своїх заробити?
Ті ж ані бідності зносить не вміють,
Ні в щасті знають, як себе вести,
