Цю сторінку схвалено
— 17 —
Як в дорозі здиблю горе,
Що тобі несе удар,
Сам його до себе справлю
І прийму його тягар.
А як щастя часом схоче
В мою хату загостить,
Я його до тебе справлю,
Най голубочком летить.
Що мені без тебе щастя?
Звук порожній і мана!
Що мені без тебе горе?
Щезла і йому ціна.
Наче крапля в океані
Розпливусь я, потону;
Ти гуляй на сонці, пані,
Яж спадатиму ік дну.
XII.
Не минай з погордою
І не смійсь, дитя!
Може в тім осміянім
Суть твого життя.
Може в тім зневаженім
Твого щастя карб,
Може в тім погордженім
Є любови скарб.
Може сміх твій нинішній,
Срібний та дзвінкий
Стане в твоїй памяти
За докір гіркий.