З тім — цить!
Якеж то тихеньке ридання
В повітрі мов тужне зітхання
Тремтить?
Чи се моє власнеє горе ?
Чи серце стрепа́лося хоре?
Ах, ні! Се здалека десь тільки
Доноситься голос сопілки.
І ось
На голос той серце моє потяглось,
В тім раю без краю воно заридало
Без слів.
Тебе, моя зоре, воно спогадало,
І стиха до строю сопілки
Поплив із народнім до спілки
Мій спів.
|