Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/36

 —  32  — 

З тім  —  цить!
Якеж то тихеньке ридання
В повітрі мов тужне зітхання
Тремтить?
Чи се моє власнеє горе ?
Чи серце стрепа́лося хоре?
Ах, ні! Се здалека десь тільки
Доноситься голос сопілки.

І ось
На голос той серце моє потяглось,
В тім раю без краю воно заридало
Без слів.
Тебе, моя зоре, воно спогадало,
І стиха до строю сопілки
Поплив із народнім до спілки
Мій спів.

III.

Зелений явір, зелений явір,
Ще зеленійша ива;
Ой, між усіми дівчатоньками
Лиш одна мені мила.

Червона рожа, червона рожа
Над усі квіти гожа!
Не бачу рожі, не бачу рожі.
Лиш її личка гожі.

Золоті зорі в небеснім морі
Моргають серед ночі.
Та над всі зорі внизу і вгорі  — 
 чорнії очі..