Цю сторінку схвалено
— 35 —
Вжеж моє серце сохне, тане,
Вжеж моя краса вяне, вяне.
Вже моя сила слабне, гнеться,
Вже мені весна не всміхнеться.
Падуть листочки звялі, звялі —
От так і сам я впаду далі.
Решту красоти, решту сили
Поріжуть живо острі пили.
Острії пили, людська злоба,
Стопче байдужість як худоба“.
VII.
Ой, жалю мій, жалю,
Гіркий не помалу!
Упустив я голубочку,
Та вже не спіймаю.
Як була близенько,
Не дав їй принади, —
А тепер я не знаходжу
Для серця розради.
Як була близенько,
Я ще вагувався,
Щоб так швидко улетіла,
Я й не сподівався.
А як улетіла,
Вернуть не схотіла,
То забрала за собою
Мою душу з тіла.
