Цю сторінку схвалено
— 37 —
Вона мій спів, вона мій хліб!
Душа моя — аж дивно —
До неї наче той поліп
Приссалась невідривно.
Усіми нервами приляг
Мій дух до неї, мила, —
І тут вона — аж страх! аж страх!
Твій вид мені явила.
Неначе блискавка ярка,
Що зразу сліпить очі,
Що враз і тішить і ляка,
Ніч робить з дня, день з ночі —
Оттак для мене був твій вид
І роскішю й ударом;
Я чув: тут смерть моя сидить,
Краси вповита чаром.
Я чув і з жаху весь тремтів
І роскішю впивався;
Від тебе геть тікать хотів,
Круг тебе все снувався.
Мов той Іксіон вплетений
У колесо-катушу,
Так рік за роком мучусь я,
І біль мою жре душу.
І дармо ліку я шукав
На сю свою хоробу;
Кого зрадливий Сфінкс піймав,
Не пустить аж до гробу.
