Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
 —  43  — 


Я би з перемоги вороги під ноги,
Що мені до тебе не дають дороги!
Яб добувсь до тебе через мури й стіни,
Яб побив дракони, розметав руїни,
Яб здобув всі скарби, що їх криє море,
І до ніг твоїх би положив, о, зоре!
Деб тебе не скрито, яб зломав верії...
Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

Як би я не дурень, що лиш в думах кисне,
Що співа і плаче, як біль серце тисне,
Що будуще бачить людське і народне,
А в сучаснім блудить як дитя голодне,  — 
Що із неба ловить зорі золотії,
Але до дівчини приступить не вміє,  — 
Ідеали бачить геть десь за горами,
А живеє щастя з рук пустив без тями,
І тепер, за пізно, плаче і дуріє  — 
Фантастичні думи! Фантастичні мрії!


XV.

Що щастя? Сеж іллюзія,
Се привид, тінь, омана...
О, ти іллюзіє моя
Зрадлива і кохана!

Кринице радощів, чуття
Ти чарочко хрустальна !
Омано дум, мого життя
Ти помилко фатальна!

Я хтів зловить тебе, ось-ось,
Та враз опали крила: