Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
 —  44  — 


З тобою жить не довелось,
Без тебе жить не сила.

З тобою жить  —  важка лежить
Завада поміж нами;
Без тебе жить  —  весь вік тужить
І днями і ночами.

Нехай ти тінь, що гине десь.
Мана, луда́  —  одначе
Чомуж без тебе серце рвесь,
Душа болить і плаче?

Нехай ти тінь, мана, дім з карт
І мрія молодеча,
Без тебе жить  —  безглуздий жарт,
І світ весь  —  порожнеча.

Як той Шлєміль, що стратив тінь,
Ходжу я мов заклятий.
Весь світ не годен заповнить
Мені твоєї втрати.


XVI.

Як не бачу тебе,
Кожда хвиля  —  тяга безконечна;
Як побачу тебе,
Відновляється рана сердечна.

Як не бачу тебе,
То довкола і зимно і темно;
Як побачу тебе,
Запече щось у серці страшенно.