Цю сторінку схвалено
— 68 —
Даремний спів! В акордах слів
Не виллю своїх скрут.
Як мовчки я терпів, болів,
Так мовчки впаду без жалів
В Нірвани темний кут.
XVII.
Поклін тобі, Буддо!
В темря́ві життя
Ти ясність, ти чудо,
Ти мир забуття!
Спокійний, величній,
Ти все поборов:
І блиск царювання
І гнів і любов.
З царя жебраком ти,
Душею моцар,
Пів світа осяяв
Твого духа чар.
Ти царство покинув,
Щоб духом ожить;
Зірвав усі пута
Щоб нас слобонить.
І довгії літа
Промучився ти,
Щоб корінь страждання
Людсько́го знайти.
Знайшов ти той корінь
У серці на дні,