Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
 —  74  — 


Один кивок... легенький гук,
Неначе свічка здута,
І він з моїх упаде рук,
І з мене спадуть пута.

Один момент  —  хибаж се гріх?
І по що так страждати?
Марний комар, пустий горіх,
То й по що заваджати ?
Ядро завмерло  —  геть марну,
Порожнюю лушпину!
Один кивок! За мить одну
На віки я спочину.