Сторінка:Іван Франко. Зівяле листя. Третє видання. 1922.djvu/77

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
 —  73  — 


„Коли знаєш, що чиниш  — 
Закон твій  —  ти сам;
А не знаєш, що чиниш  — 
Закон є твій пан”[1].

Для знаю́щих знання їх
Найвищий закон!
Незнающі в законі
Най гнуться карком.

Чи я знаю, що чиню,
Се знаю лиш я  — 
І такий, що мене зна
Ще ліпше, ніж я.


XX.

Отсей маленький інструмент
Холодний та блискучий...
Один кивок... один момент...
І крови ключ кипучий...
Легенький крик... безсильний шепт,
А там  —  поклін покірний,  — 
Отсе весь лік, отсе рецепт
На весь мій біль безмірний.

В отсей маленький інструмент
Кладу маленьку кулю,
І замісць любки на момент
Його до серця тулю.


  1. Слів тих даремно шукати в євангелії, та вони заховалися в однім старім грецькім рукописі. „Коли знаєш, що чиниш  —  блаженний єси, а коли не знаєш, що чиниш, проклятий єси як переступник закона”. Високі і несумнівно автентичні Христові слова! Прим. автора.