жок« Франко опинивсь було навіть якийсь час членом »Общества Качковського«.
Та саме під той час на галицький ґрунт упало благодатне зерно впливу Драгоманова, того »розуму українського народу», як його охрестили пізнїщі часи. Драгоманов звернув свою увагу на галицьку молодь, на студенство. Використовуючи те, що у »Друзї« зачеплено його статтю »Лїтература російська, великоруська, українська й галицька«, котра друкувала ся в »Правдї« (1873/4. р.), Драгоманов почав посилати до редакції »Друга« свої листи, які редакція всї помістила: перший у перекладї на своє »язичіє«, два останнї по-московському[1], зразу силкуючись відповідати на них, а де далї зовсїм погодивши ся з поглядами Драгоманова. У тих своїх листах Драгоманов закидає молодежі, що вона далеко відстала від европейських ідей, що вона не думає, а слїпо йде за старими гаслами й т. д.; крім того, подає незбиті арґументи за те, що одинокий спосіб дати нашому народові европейську культуру — розвинути народню мову й користувати ся нею в письменстві. При тій нагодї Драгоманов указував »Другові«, що те, чим він годує своїх читачів, нїкуди не годить ся — що все це мертвеччина, що редактори журнала, захвалюючи московську мову, тієї мови не знають, не знають і московського кращого письменства, а саме, поступового, демократичного, і називав кращі твори українського письменства, з якими молодї треба б зазнайомитись; нарештї, Драгоманов указував на обовязок молодого поколїння служити народові і працювати для нього, щоб визволити його з темноти,
- ↑ Всї вони передруковані в листуванню Драгоманова з Франком (Листи до Івана Франка й иньчих 1887—1895, Львів 1903), а перший ще й у книжечцї Довбищенка про Драгоманова (Харків 1919. р.); листи ті друкували ся у »Друзї« так: Письмо в редакцію »Друга« ч. 11, 1875; Второе письмо въ редакцію »Друга« (Украинщина или Рутенщина) ч. 5. 1876 р,; Третье письмо Украинца (так підписував ся Драгоманов у всїх листах), в редакцію »Друга«, ч. 13/14 з 1876 р.
