Сторінка:Іван Франко. Малий Мирон і иньші оповіданя (1903).pdf/18

II.

Малий Мирон над усе любить бігати сам по зелених, цьвітистих лугах, поміж широколисті лопухи та пахучий ромен, любить упивати ся солодким запахом росистої конюшини та квітчати ся прилипчастими лопуховими ґузиками, яких так і насиляє на себе від ніг до голови. А ще річка, через котру з города треба йти на пастівник, невеличка, супокійна підгірська річечка, з глибокими, стрімкими та обривистими берегами, з глинистим дном, з журчачими бродами, котрих дно покрите дрібними плиточками, оброслими мягким, зеленим водоростом, довгим, мов зелені шовкові пасма, — ота річка, то правдива роскіш, то сильна принада для Мирона. Там він цїлими годинами любить сидїти, запхавши ся в високий зелений косїтник або між густе, лапасте листє надбережного підбілю. Сидить