духовими орґанами, виробляє память, порядне думанє, систематичність, а нарештї критичність. Отсе мета ґімназиї. Ґімназия, се таж ґімнастика, лише на широкій, духовій основі. Щоб ти, пройшовши її, був приготований узяти ся до всякої працї чи науки, що має заповнити твоє житє. Аж там, за дверима ґімназиї почне ся те, що має придати ся тобі в житю, правдива наука. Тут усе лише ґімнастика, вироблюванє здібностий, а з них найвисша, найдорожша — здібність власного думаня.
Борис Граб від разу, ще в третїй клясї низшої ґімназиї звернув на себе увагу Міхоньского. В ту пору се був дикий, валовитий і неохайний хлопець, який між усїми учениками своєї кляси визначував ся нечищеними по кілька недїль чобітьми, брудною сорочкою, подертим сурдутом, нечесаним волосєм і — першою льокациєю. Наука в двох перших ґімназияльних клясах вимагала лише памяти, а не працї думок; для того Граб, обдарований такою надзвичайною памятю, що всї виклади вчителїв запамятував від разу в школї, не вчив ся дома нїчого, але поробивши писемні роботи, коли були позавдавані, і відбувши дві-три години приватних лєкцій (учив звичайно своїх товаришів одноклясників, і то так, що один або два платили йому по два ґульдени місячно, а на вчінє сходив ся весь „сїрий конець“ кляси), втїкав із гурту і забавляв ся по свойому. Жив він у дуже поганій части міста, над невеличким
