Цю сторінку схвалено
У просторій другій клясї нормальної школи отцїв Василіян у Дрогобичи тихо, хоч мак сїй. Наближає ся година „красного писаня“, страшна для всїх не так самим предметом, як радше особою вчителя. В Василіянській школї на всї предмети вчителї — самі отцове, а тілько для науки писаня вони наняли собі сьвітського чоловіка, якогось бувшого економа чи наставника, пана Валька. Пану Валькови ще й доси здає ся, що він економ, хоч із нагайкою ходити тепер не випадає, але все таки він не помітує ся хоч тростівки і нїколи не занедбує робити з неї відповідного вжитку. Очевидна річ, що дїти, піддані хоч би тілько на годину власти такого вчителя, дрожать наперед і „красне писанє“ є для них найбільшою мукою.
