проясненє! Вона швидко почала ходити по покою, далї зупинила ся при вікнї і притулила ся чолом до холодної шиби. В її уяві мигнув образ Стоколоси з переляканою фізіономією, блискучими очима, згорблений і невродливий, але з горячим і щирим серцем. Хвильку він немов вдивлював ся їй у лице, а потім лице його поволокло ся невимовним сумом і звільна розплило ся в сїрій імлї. Целя махнула рукою.
— Що менї з того! Був менї чужим і лишить ся менї чужим. Се не жадна страта.
Важче звенїли струни її душі на згадку про Ольгу. Фантазія Целї, що всяку думку зараз пристроювала в плястичні картини, в одній хвилї розвернула перед нею широкий, запилений і погано вимощений шлях. Се жіноча публична служба. Тим шляхом іде нечисленна жмінка жінок, молодих і старших, веселих і понурих, повних надїї і повних зневіря. Здаєть ся, що всї вони йдуть у суміш, рівним, розміреним кроком, але прецїнь приглянувши ся близше тій громадцї видно неначе три купки, три стежки на шляху.
Стежкою на право йде купка жінок, у яких у серцях горе житя, розчарованя і службовий риґор висушили відмолоджуюче жерело чутя і людської самодїяльности. Се жінки бюрократки, які непохитно пильнують своїх обовязків у житю, але жінки з дуже затїсненим круговидом житєвих інтересів, симпатій
