Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 121 —

прийде Гнат із косовицї, не будеш ти така широка!

Анна хотїла ще щось відповісти, але Горпина шепнула до неї:

— Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати. Жнїм разом!

Авна замовкла. Горпина зачала її все піджинати, майже пів загона собі забирала. Була то щира душа, не в маму вдала ся, та часом лише говорила під її лад, бо знала сукристу материну натуру. Знов стало тихо, лише стебла хрупотять та час від часу серп бренькне о камінець.

Горпина десь з перегодом затягла другу пісню. Зібрало ся Аннї на тугу й жалощі, і вона також силкувала ся вилити їх піснею. Вона несьміло та рівно і переливно затягла:

Зайшло сонїнько за віконїнько,
Як промінноє коло;
Вийди миленька, вийди серденько,
Промов до мене слово!
Радабим вийти, радабим вийти,
До тебе говорити, —
Та лежить нелюб по правій руцї,
Бою ся 'го збудити!

Лесиха слухала пісню затиснувши зуби. Кілька разів з під лоба суворо поглянула на