прийде Гнат із косовицї, не будеш ти така широка!
Анна хотїла ще щось відповісти, але Горпина шепнула до неї:
— Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати. Жнїм разом!
Авна замовкла. Горпина зачала її все піджинати, майже пів загона собі забирала. Була то щира душа, не в маму вдала ся, та часом лише говорила під її лад, бо знала сукристу материну натуру. Знов стало тихо, лише стебла хрупотять та час від часу серп бренькне о камінець.
Горпина десь з перегодом затягла другу пісню. Зібрало ся Аннї на тугу й жалощі, і вона також силкувала ся вилити їх піснею. Вона несьміло та рівно і переливно затягла:
Як промінноє коло;
Вийди миленька, вийди серденько,
Промов до мене слово!
Радабим вийти, радабим вийти,
До тебе говорити, —
Та лежить нелюб по правій руцї,
Лесиха слухала пісню затиснувши зуби. Кілька разів з під лоба суворо поглянула на
