Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 127 —

бачивши свою звичайну вечерю, зачали ричати з радости і стовпили ся разом коло сїняних дверий, чекаючи, аж прийде черга на кожду йти до сїний, перекусити смачного зїля і віддати в чистий скопець свій цїлоденний запас молока.