Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/148

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 140 —

Приходив дїдич іще раз, коли труп лежав уже наряжений, але й не поглянув на нього, а тілько прикликав мене, взяв за підборідє, поглянув на моє заплакане лице, погладив по голові, дав дуката, а по похоронї казав мене з дрібкою моїх манатків спакувати, посадити на фіру і відвезти до Тернополя, до вуйка, брата небіжки мами. Решту, що було в домі, дїдич задержав для себе як відшкодованє за те, що тато покрав.