Вуйко був бідний маґістратський урядник і мав пять дочок — найстарша мала вже 28 лїт, а наймолодша 15. Усї на порі, всї замуж хочуть, а тут нїхто анї руш до них не навертає ся. Бідні були дївчата. Без шкіл і науки, без маєтку, без нїякого ремесла окрім того нужденного шитя, тай ще без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі як полумацьки. А претенсії були — всеж таки вони дїти урядника, а їх мати була шляхтянка, з обивательського дому. З простою робітницею стоваришувати ся, се були би вважали страшенною ганьбою. Принести зо студнї води або з поблизького склепу хлїба — де там, нехай Бог боронить! Пять таких дївок, а ще служницю держали! А тут біда в хатї, батькова пенсія скупа. Ну, що я вам буду розповідати, яке там житє було в тій хатї. Прокоштувала я його цїлі чотири роки, і знаєте… Може бути, що те, що я тепер роблю — і великий гріх.
