Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/15

— 7 —

шю житя, весни і молодости, всьміхнута і румяна поклонила ся на схід сонця і кликнула своїм звучним голосом:

— А! Якже там гарно! Добрий день, сонце! Добрий день, весно! Добрий день, небо блакитне!

---

---