Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/172

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 164 —

хвала богато значить і при авансї. Кілька разів ми ходили обоє на прохід, звичайно над Сян, на моє улюблене місце в лозах. Він справив собі вудку і ловив рибу, але звичайно не міг нїчого зловити. Та все таки ті днї були може найщасливійші в моїм житю. Сидимо отак обоє поруч, глядимо на поплавок і не говоримо нїчого, а тілько чуємо близькість одно одного і знаємо, що одно за одно готове віддати все.

Ну, ну, не сьмійте ся! Бувають такі хвилї в житю кождого чоловіка. Не конче тілько в книжках мусимо читати про них.