друга мутна. Одна шумить і клекоче, друга тихо ледви чутно сковзне по поверхнї і пропаде безслїдно. Чиж не таке саме й житє наше? І хотїлось би менї нераз кинути ся в ті кришталеві хвилї, пірнути в них і розплисти ся. І то не з біди, бо я тодї не бідувала. Від'їжжаючи він лишив менї дещо гроший, заплатив за хату і страву, а якіж крім сього мої видатки? І про будуще я не думала. Я чула за собою опору — його, і бачила тілько одну цїль перед собою, щоб удержати при собі його любов, осолодити його житє. І коли часом менї хотїло ся пірнути в отих чистих хвилях, то тілько з якогось неясного почутя, що там було-б менї якось дуже спокійно і любо, що я плила б кудись вічно без власної волї і думки, гойдалась на хвилях і не потребувала-б анї думати анї дбати нї про що.
Але ось минув місяць, скінчили ся маневри, він повернув утомлений, запилений, обшарпаний, але здоров і веселий. Прийшлось менї добре попрацювати, щоб привести до ладу його білизну і убранє, але праця та була для мене правдивою роскішю. Він одержав кількодневий урльоп для спочинку і весь час просиджував у мене. Ми ненастанно розмовляли, оповідали собі про своє житє в розлуцї. Він розказував, що бачив цїсаря і що цїсар навіть похвалив його за мудре виконанє якогось маневру. Ми радувались обоє, бо цїсарська по-
