Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/194

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 186 —
Юлїян.

Перед ким?

Каміля.

Перед тобою.

Юлїян. (Іронїчно кланяєть ся)

Mille merçi, mademoiselle!

Каміля.

Не кпи! не сьмій ся! Я правду говорю. Ох, як би ти знав, яку наболїлу правду! Але нї, я не про се хотїла. Слухай! (Бере його за руку.) Любий мій! Сьогоднї роковини смерти моєї матери. Сьогоднї рік я ще була чиста, нетикана — як кажуть: чесна. Брехня! Хиба я сьогоднї нечесна? Нї, сьогоднї я нещаслива, втоптана в болото, погорджена, спроституована, але в душі, в сумлїню я чесна — слухай, Юльку, я чесна так само або й ще більше, як була торік, при смертній постелї моєї мами.

Юлїян.

Щож, се дуже гарно. Хоч сама собі скажи комплїмент, коли нїхто иньший не каже.

Каміля. (Не вважаючи на сї слова.)

Сьогодня, коли ти тут, зі мною, ти, якого я одного полюбила з усеї тої юрби… моїх гостий… слухай, Юльку! Сьогоднї… при тобі… на память моєї бід-