Перед ким?
Перед тобою.
Mille merçi, mademoiselle!
Не кпи! не сьмій ся! Я правду говорю. Ох, як би ти знав, яку наболїлу правду! Але нї, я не про се хотїла. Слухай! (Бере його за руку.) Любий мій! Сьогоднї роковини смерти моєї матери. Сьогоднї рік я ще була чиста, нетикана — як кажуть: чесна. Брехня! Хиба я сьогоднї нечесна? Нї, сьогоднї я нещаслива, втоптана в болото, погорджена, спроституована, але в душі, в сумлїню я чесна — слухай, Юльку, я чесна так само або й ще більше, як була торік, при смертній постелї моєї мами.
Щож, се дуже гарно. Хоч сама собі скажи комплїмент, коли нїхто иньший не каже.
Сьогодня, коли ти тут, зі мною, ти, якого я одного полюбила з усеї тої юрби… моїх гостий… слухай, Юльку! Сьогоднї… при тобі… на память моєї бід-
