Боже, як би ти знав, яке добродїйство ти зробиш для мене!
Слухай, дївчино! Ти зовсїм одуріла. Чого ти чіпаєш ся мене з такими глупими ідеями? Раз тобі сказано, що нїчого з того не буде, то й годї! Бувай здорова! (Відвертає ся.)
Ах, так ось який ти! Навіть такої дрібницї не хочеш зробити для мене! Такого мізерного знаку, що вважаєш мене людиною, а не лише кусником живого мяса! О, тепер я розумію тебе. Ти без серця! Ти самолюб! Іди! Не хочу більше бачити тебе! (Відкидає його руку.)
(Розлючений.) Малпо! Як ти сьмієш! На тобі за се! (Бє її в лице.) Щоб знала, з ким говориш! (Відходить.)
Мамочко моя! Мамочко! Бачиш, до чого я дійшла в роковини твоєї смерти! (Запирає в собі дух і надслухує при дверех.) Пішов! Пішов!… Нї, не можу, не можу довше! (Заломлює руки і бігає по покою.) Мамочко! Поглянь на свою доню! Візьми мене до себе! (Знов надслухує при дверех.) Пішов! І не вервув ся… не вернеть ся більше!
