Сторінка:Іван Франко. Манїпулянтка й иньші оповідання. 1906.djvu/62

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 54 —

боячись, щоб і так уже не зустріли її понурі погляди і закиди пунктуальної як машина панї Грозицької, яка певно вже добрих десять мінут сидить коло свойого бюрка.

— От нещастє! — повторяла Целя цїлу дорогу. — Бідна, бідна Ольга! Нещасна мати! І що там таке стало ся? Аджеж Ольга була здорова, хоч останнїми часами дуже якось помарнїла. Боже мій, Боже, ось яке то воно наше житє!

І поспішним кроком війшла в браму почтового будинка, а потім звернула зараз на лїво до канцелярії, де надавано рекомендовані листи і відбирано листи poste restante. При сих останнїх була її служба.