Замешкує й кам'яні і найдальші Тетїєві води,
Першого кличу тебе, о Нерею, зі всіх найстаріший,
З п'ятдесятьма твоїми милими всім нам дочками,
Главку, що щедра на риби й безбережную Амфітріту,
Вас теж, Протею й Форкіне, й тебе, можновладний Трітоне,
Вас, бистрокрилі вітри, й вас також, Аври золотоногі,
Далекосяйні зірки, й тебе, пітьмо нічная, беззора,
І тебе, сонця вістунко, що в біг управляєш ти сонячні коні,
Й вас, морські духи, в яких число вмішані також герої,
Й вас, прибережні боги та рік в море пливучих богині,
Також, Кроненку, тебе, землетрясця в чорнім волоссі,
Що з хвиль вискакуєш [враз],— будьте свідками сеї присяги!
Як будем Язону все вірними помічниками
І один одному все в спільному помагатимем труді,
Вернем [здорові й] живі кождий [з нас] до своєї домівки.
Хто ж не додержить умов і, не дбавши [ні про що], зневажить
Сюю присягу [святу], проти того хай виступлять свідки,
Мстивая Правда та ті зло карающії еріннії».
Так я сказав, а вони однодушно усі притакнули,
Чтячи присягу, й дали знаки [згоди своєї] руками.
А коли так присягли й обітовання обряд скінчили,
Аж тоді в свій корабель увійшли, в нутро [темне й] порожнє,
Всі поряду і свої під кобильниці зброї поклали,
Весла до рук узяли, де кому місце визначив Тіфій,
Линвами довгими [вмить] прив'язали довжезну драбину,
Порозпинали вітрила й стягли линву, що їх до порту
в'язала.
VI. ГОСТИНА В ХЕЙРОНА
Лагідний вітер тоді низпіслала [нам] Гера [шановна],
Зевса подруга, й пішло «Арго» вплав по [широкому] морю.
Ті ж до весел [усю ніч] прикладали і руки, й увагу,
Невтомні володарі, й хлюпотало безмежнеє море,
Прищучи піною вверх з того боку судна і з другого.
А як з надморських глибин святий досвіток нам появився
Ген там на сході й зійшла попередниця сонця зірниця,
Що любе світло несе людям, як і богам несмертельним,
От тоді нам і верхи, і хребет, на вітри всі отвертий,
