Але намовить не дав себе мудрий Геракл, добре знавши,
Що воля Гери була, аби Айзона син мав ту почесть
І аби слава його благородна дійшла до потомних.
От він сам слово сказав, Язону присудивши начальство
На п'ять десятків весел [та обсаду] на суші й на морі.
От тоді разом усі одобрили той наказ Геракла,
Й Язона начальником [та проводирем згідно] признали.
V. ЖЕРТВА Й ПРИСЯГА
А коли сонце [ярке], що розрізує воздух безмірний,
Коням своїм бистроногим готовило темную нічку,
Замисл у грудях своїх повзяв Айзона син, [гідний честі]
Взять від героїв [усіх урочисту] присягу на вірність,
Щоб усі, свято її доповняючи, повинувались,
В той час, Мусею ти мій, любий синочку Антіофема,
Зараз мені повелів приготовити жертву святую.
Тож на сухих берегах поскладав я на купу [велику]
Гілля плодючих дубів; на тій купі на чистім обрусі
Щедрії дари богам розложив я, [сухії та] плинні.
Потім провідника стад, бугая голосистого взявши,
Я заколов, угору його голову в воздух загнувши,
І ще живого розтяв, обілляв його кров'ю костер той
Зі всіх боків, потім серце, розрізавши на малі пляцки,
Порозкладав і олієм полив, а на те молоком ще.
Потім героям велів я з усіх боків поприступати.
Зброю та голі мечі омочить у тій крові воловій,
А шкіру та тельбухи поздіймати міцними руками.
Усередині ж поклав глиняну [черевату] посуду,
Повну вина, до якого вмішав по чину я ще ось що:
Наперед білу муку, життєдайний дарунок Деметри,
Кров потім із бугая та морськую солоную воду,
А увінчать я велів галузками святої оливи.
Чашу потім золоту, власноручно вином наповнивши,
Я подавав по черзі всім мулом, королям іменитим,
Зливки робить [на костер], а Іязону [тут же] велів я
Підпал під нього вложить із сухої соснини. І зараз
[З підпалу того] побіг божественний огонь [по гілляках].
Тут я на березі став ненастанно ревучого моря,
Руки простер і отеє голосними промовив словами:
«Ви, що пануєте над океаном та морем солоним,
Боги блаженні глибин, і хто з вас піскові побережжя
