Сторінка:Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
VII.
 

А тут кум присяжний лишить ся через день пильнувати арештанта, — сказав відходячи війт.

Присяжний осмотрив на мнї ланцюх та колодку, а відтак сїв собі на порозї, балакаючи то з господарем, то з господинею, то з бабою. Господарь з під шопи витяг плуг, винїс ярмо, далї пішов до волів подивити ся. За той час уже жінка й обід зварила. Кличе його до хати.

А тут я такий ослаблений, такий болющий, такий голоден, що Господи! А ще на приспі, в тїни, то й холодно якось, хоч сонїчко вже геть-геть високо. Виповз я на сонце, сїв собі на плиту, тай дивлю ся до сїний. Чую, ложками калатають, говорять, присяжного просять до обіду.