на короткий час такого арештанта, що вже за кілька місяцїв мав виходити на волю, в разї коли в його давнїй казнї заняв його місце якийсь новий „цувакс“ з високим декретом; таке переселенє дозорцї називали гумористично: „дати на відхіднім покоштувати пекла“. Та тепер дано сюди Панталаху з тої причини, що ся казня лежала в самім осередку тюрми і подавала найменше змоги до втеки. Грубі на два ліктї мури, грубими штабами оковані двері, вузке віконце з подвійною кратою, що виходило на подвірє зі всїх боків замкнене мурами будинків, склеплена стеля, за дверима корідор, по якім крім ключника всю ніч ходив військовий патроль, а в серединї нїякісїньких меблїв крім двох тапчанів і зелїзної круглої печі, оперезаної грубими зелїзними штабами в місцї, де прилягали до себе окремі части, з яких була зложена піч, — отсе й усе окруженє, що й справдї дуже мало могло заохотити до втеки.
Панталаха в кінцї вспокоїв ся і буркнувши щось сам до себе сїв на своїм тапчанї, видобув хлїб і сіль і почав їсти з таким апетитом, неначе виконавши не знати яку важку працю, або неначе хотїв наситити ся на кілька день наперед. Потім видобув із кишенї того срібного ринського і почав пильно обзирати його на всї боки. Його очи заіскрили ся живою радістю, і хоча зовсїм не мав сантимен-
