Він ходив по покою й перевертав думи мов важке каміннє. Чого ж тут потрібно? Який вихід? Йому пригадала ся приповідка: »Тим чорт Ляхів бере, що одинцем ходять«. І зараз же він пригадав собі Ваґманові слова про пана Брикальського, що сей пан зичить гроші у ріжних Жидів і потїшає себе тою думкою, буцїм то вони, кождий для себе держить се в секретї, доки може, то-б-то, доки його чорт не візьме. І се має бути освічений чоловік? Нї, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти. Неписьменний торговець може бути в життєвих справах освіченїйшим чоловіком від доктора фільософії[1]. Життєва освіта, ось у чім річ! Щоб чоловік привикав жити з людьми, порозумівати ся з ними, солїдаризувати ся. Почуттє солїдарности між людьми — се мета тої школи. »Адже наші селяни жиють досї на становищі диких у пралїсах: що поза межами мойого віґману, те все вороже менї, чигає на мене, бажає мене знївечити. Відси ворожнеча між сусїдами за дрібницї, загальне недовіррє, облесливість і брехливість. Адже я певний, що вони, вийшовши від мене, просто підуть до свого Шльомка й розповідять йому, що я радив їм купити панські добра. Ще й прибрешуть дещо, бо слухали нерадо й відійшли, не вирозумівши добре, чого я хочу.«
- ↑ Доктор фільософії може мало що, а то й нїчого, не тямити в фільософії. Річ у тому, що фільософією зветь ся на Заходї, отже й Австрії й Галичинї — той факультет, який обіймає всї науки, що їх викладають ся поза теольогією (богословієм), медициною і правами, отже: фільософію, педаґогіку, мови, історію, ґеоґрафію, математику, фізику, природознавство. Подавиш дисертацію на якусь тему з тих предметів і видержавши строгий испит (реґороза) та ще з фільософії (історії фільософії) — можна стати доктором фільософії.
