що вони й розуміти не можуть сурдутовця[1] такого, котрий не хотїв би дурити їх. Жида розуміють, бо Жид відразу каже: дай. І знають, що зідре їх, і йдуть до нього, бо його поступуваннє простїйше, відповідне до їх способу думання.
Йому пригадали ся звичайні ради; які дають на се наші інтелїґенти. »Освіта.« Вій усміхнув ся гірко. Що таке освіта? Чи вмілість читати й писати, се освіта? Чи, прочитавши всї книжечки »Просвіти«[2] й »Общества Качковського«[3] чоловік зробить ся освіченим? Що більше, чи, скінчивши унїверситет і одержавши дипльом, чоловік робить ся освіченим? Так освіченим, щоб у кождій життєвій пригодї могти собі дати раду? Щоб не робити дурниць у найблизших йому, найпрактичнїйших справах? Адже ж Ваґман закидає свої лихварські сїти на панів, посесорів, урядників, значить: на саму сметанку інтелїґенції в повітї. І що ж? Усї вони треплють ся в його сїтях, а вимотати ся не можуть. Я певний, що він не одному Брикальському може в сїй хвилинї прикласти ніж до горла. І що ж поможе тим панам їх освіта? На що вона їм, коли їй не сила видерти їх із рук такого простого халатника?[4]
- ↑ Людина, що носить сурдут (сюртук), пан, інтелїґент.
- ↑ Тут мова про львівську »Просвіту«, засновану в 1868 р.; вона видавала, як відомо, що-місяця популярні книжечки.
- ↑ Москвофільське освітне товариство, засноване відомим москвофілом Іваном Наумовичем (1874), для конкуренції з »Просвітою«; і воно видавало книжечки, писані страшним »язичієм«
- ↑ Звичайно звуть халатниками простих Жидів, які ходять у жидівських довгих халатах — усупереч до тих Жидів, що поперебирали ся по-европейському, по-нїмецькому.
