— Добрий вечір, пану меценасові! — мовив він, втикаючи насамперед свою голову до покою. — Можна ввійти?
— Прошу! Добрий вечір! — мовив Євген не дуже то приязно, не встаючи з місця.
— Дуже перепрошую, що перериваю пану меценасові роботу. Надїюсь, вона не дуже приємна?
Євген усміхнув ся.
— Е, як би то ми тільки приємної роботи шукали, то ріжні меценаси й офіціяли могли б і з голоду повмирати.
— Га, га, га! Правда, правда! Значить, не потребую робити собі закидів, що перерву на хвилинку.
— Е, се иньша річ, — мовив Євген. — Робота досить пильна, треба зробити її.
— Надїюсь, що не конче сьогоднї.
— Ну, я з таких, що завсїди волїю сьогоднї, нїж завтра. Але прошу сїдати. Що вас приводить до мене в таку пізну годину, пане Стальський?
— Пізну? — аж скрикнув Стальський. — Що пан меценас мовлять! Ще тільки осьма. А я до пана меценаса, справдї, з одною маленькою просьбою.
— Прошу, чим можу служити?
— Не знаю, як і казати. Може, се буде занадто велика претензія з мого боку…
— Ну, пане Стальський, без інтродукцій! Знаєте, ви були такі ласкаві помогти менї при інсталяції[1].
- ↑ При заводинах (мешкання), при владженню (мешкання)
