значення? Ти знаєш, чи, справдї, було для нас призначено щось иньше, нїж те, що маємо?
— Реґіно, се не відповідь на моє питаннє! — скрикнув він уражений.
— Слухай, Ґеню, — оповідж менї про свої процеси. Я чула, як тебе хвалять, що ти один із найлїпших адвокатів у краю. А дехто жалує: що за шкода, такий добрий адвокат, а пустив ся на хлопського оборонця! Знаєш, коли я чую такі похвали й такі нарікання, то в менї аж серце росте.
— Реґіно! До чого се все веде? Остогидло менї адвокатство! Остогидли менї і хлопи, і пани, і суди! Скажи слово, Реґіно, — одно слово, і ще сьогоднї покинемо се прокляте гнїздо, будемо вільні, будемо щасливі.
— Краденим щастєм, так?
— Що там! Слово, пусте слово!
— Ґеню, Ґеню! Не говори того! Адже ж тут подвійна крадїж. Ти вкрав би мене від мужа, а я тебе від твойого дїла, від тих нещасних, віками кривджених людей, що потребують тебе, що — нехай і так — не вміють оцїнити тебе, але мають право до твоєї працї й помочі. Не бій ся, вони пізна́ють тебе, і підуть за тобою, і віддячуть ся тобі. А я — що я? Тепер у хвилі розворушення ти бачиш у менї не те, що дїйсно сидить перед тобою, а свій ідеал, той образ, який ти вилелїяв у своїй душі. А за день, за два прийде розчарованнє, запал остигне, око загострить ся на мої хиби, і наше крадене щастє перемінить ся на нову тюрму, нові кайдани.
— Реґіно! Не говори так! — скрикнув Євген. — Я вже не дїтвак. Давно відвик віддавати ся
