Сей устав і щось живо почав толкувати йому. На лицї суддї, мов на лицї дитини, малювали ся за чергою зачудуваннє, перестрах і тупа резиґнація. Протоколянт сїв на своє місце, а суддя взяв картку до рук і почав читати:
— Однако ж із огляду, що крадїж не доказана, і що бійка була наслїдком безправного нападу Лейби на дім Ілька, і в тім випадку зовсїм оправданим супротивленнєм, то суд увільнює оскарженого Ілька Марусяка від вини й кари.
— Ай вай! — зойкнув Лейба.
Прокуратор поклонив ся й сїв, переглядаючи дальшу справу. Євген і Марусяк, поклонивши ся судові, вийшли з салї.
— Я знав, що так буде, — радісно мовив Марусяк, перериваючи важкі Євгенові думи при виходї з сього захисту справедливости.
— Ви знали? А то відки?
— О, пан практикант у нас добрий панич. І недорогий. Тут давнїйше пан ад'юнкт був, о, то до того з чимбудь не можна було показати ся…
Відбувши ще два терміни й залагодивши все, що мав залагодити в Гумниськах та пообідавши в жидівськім заїздї, Євген таки того самого дня рушив із поворотом, але иньшою дорогою, на Буркотин. Хоча ся дорога була дальша, то проте Євген не хотїв ночувати в Гумниськах, надїючи ся
