як конверсія всїх отсих векслевих довгів на одну позичку в будущій зреформованій повітовій касї? Йому, маршалкові, позички, хоч і як високої, каса не посміє відмовити. Значить, коби тільки як найшвидше доконати реформи! А й ся справа була майже запевнена, опозиція Кшивотульського вже тепер дуже слаба, а по іменинах панї маршалкової, надїяти ся, й зовсїм перестане існувати. Лїквідація обох існуючих кас — проста формальність, і перед Великоднем, у великий піст можна буде позбути ся отсього опиря, що морив його душу. Треба тільки ще одного: випросити в Ваґмана проволоки до того часу. І, роздумавши се, пан маршалок переждав, доки почало смеркати й, одягши свою легку загортку, пішки, крадучись вулицями й пильнуючи йти так, щоб його нїхто не пізнавав, поспішив до Ваґманового помешкання.
Ваґман приняв пана маршалка покірно, просив його сїдати, а сам, стоячи перед ним, запитав, чим може служити? Лан маршалок усміхнув ся на кутні зуби.
— Чую, що в вас мої векслї.
— Дещо є.
— Ви завдали собі працї скупити їх.
— Продавали, то я купував.
— Яку цїль мали ви, скуповуючи мої довги?
— Інтерес, прошу вельможного пана маршалка. Пан маршалок добра фірма, то чому ж менї не купити?
— І що ж думаєте робити з ними?
— Що маю робити? Надїю ся, що пан маршалок сплатять. Адже папери добрі.
