річ у світї. Що, любий ґрафе, не маєш нїчого проти того, щоб я взяв сю справу у свої руки?
Ґраф мовчки подав руку йому, а потім президентові.
Всї три панове поєднались. Се поєднаннє запечатало справу реформи повітових кас і справу Гриця Галабурди. Хлопських 60.000 золотих ринських мали без опозиції піти на латаннє дїр у кишенях пана маршалка, Гриць Галабурда мав, замісць покарання свого кривдника задовольнити ся кільканацятьма ринськими «басарунку»[1], а в повітї мала відтепер панувати примірна єдність між »найблагороднїйшими й найповажнїйшими людьми«, репрезентантами блискучої традиції й цивілізації.
Баран сидїв у своїй комірцї і грів ся.
Комірка, перероблена з колишньої дривітнї на помешканнє сторожа, була маленька, збита з дощок і облїплена глиною, з одним віконцем на подвіррє. Невеличка залїзна піч давала більше диму й чаду, нїж тепла, а надворі був здоровий мороз. Віконце було цїле покрите ледом і инеєм, що не хотїв танути навіть тодї, коли в печі горів вогонь, і вона внизу була майже червона. Баран мерз по
- ↑ Попсоване нїмецьке Besserung — поправи, відшкодовання
