пиварнї, в каварнї або в иньших веселих місцях. А що в урядничому світї таких бурлак багато, і неодин і жонатий волить забавити ся в кавалєрській компанії, нїж при домашнїх лярах і пенатах, то й не диво, що по міських вулицях сеї ночі людно й шумно, тут і там проходять купки панів у футрах та теплих загортках, голосно розмовляючи, ще голоснїйше регочучись, деколи навіть затягаючи пісень, що по кількох нотах уривають ся, та скриплячи чобітьми по твердому, замороженому снїгу, що за дня встиг покрити землю досить грубою пуховою периною.
Баран тулить ся, як може, найближше до печі й ловить вухом ті вривані гуки, які доходять із вулицї в його комірку. Ті хвилї далекого, чужого й майже незрозумілого йому життя не цїкавлять його. Він відмахуєть ся від них, мов від налазливих мух, занятий своїми власними турботами.
— О, нї, мене не здуриш! — говорить він із дивним усміхом манїяка, обертаючись не то до печі, не то до якогось незримого розмовника. — Нї, я вже що бачу, то бачу. Хоч ти притаїв ся, вдаєш дуже занятого, чиниш ся святим та божим, але я бачу все, бачу й розумію. Кожде твоє слово розумію. Ти думаєш, що я не знаю, про що ти розмовляєш із тими хлопами, з тими попами й Жидами, замкнувшись там у своїм покою! О, паничу, замикай ся хоч на сто колодок, — мене не здуриш. Навпаки, небоже, навпаки! Се якраз свідчить проти тебе. Се ти сам себе зраджуєш. Я чую, час твого пановання надходить, і ти готуєш ся ви-
