доброго? Все гаразд, неправда? А в мене новина, пікантна новина.
— Пікантний, значить: колючий, — з усміхом мовив маршалок.
— Ну, як кому і для кого. Наші кохані демаґоґи скликають народнє зібраннє до міста.
— Народнє зібраннє? Яке?
— Хлопське.
І пан староста пояснив, хто скликає і з яким дневним порядком.
— Догадую ся! — мовив маршалок. — Догадую ся, що то за повітові справи будуть… Ну, а що ж пан староста? Дозволили се віче?
— Думаю, що нема причини не дозволити, — з уданою простотою мовив староста.
Пан маршалок аж підскочив у фотелю.
— Нема причини! — скрикнув. — Але ж се бунт, се початок розрухів! Але ж після того ми не можемо бути певні життя, анї майна.
— Ну, не думаю, — спокійно цїдив староста.
Пан маршалок споважнїв.
— Пане старосто, прошу не забувати, що ви відповідаєте за спокій і порядок у повітї.
— Се так, але я не розумію, чим тут вони загрожені.
— Ах, пан староста жартують! Не розумієте!… Ну, тут не треба великої ґенїяльности, щоб зрозуміти. Вже з дописей того пана, що скликає се віче, можемо догадати ся, яким духом будуть навіяні ті його реферати. Демаґоґічні юдження, підбурювання, чорнення й підкопування всякої поваги і влади — все те, що досї ширить ся в нас
