Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/356

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 354 —

того я щиро жалую вас, що ви отсе сходите на дорогу, на мою думку, абсолютно хибну і шкідливу, на дорогу, де я мушу й буду поборювати вас усею силою, всякими способами, чуєте? — всякими способами!

— Впевняю пана старосту, — мовив, усміхаючись Євген, — я анї на хвилю не надїяв ся найти в панові старостї союзника у своїй роботї.

— Ну, ще чого не стало! — буркнув пан староста.

— А щодо поборювання, то що ж, воля пана старости! Я можу тільки одного бажати, щоб се поборюваннє вело ся на строго законній дорозї, таксамо, як я держав ся й буду держати ся строго приписів закона.

— І ручите за те, що ввесь отой рух, який ви хочете інсценувати, буде держати ся законної дороги і в законних межах?

— Щодо себе ручу вповнї. Що до иньших — тут багато залежати буде від того, чи самі власти незаконними поступками й навмисною провокацією не зіпхнуть людей із законної дороги.

— Пане, прошу не забувати, з ким говорите! — фукнув староста, помалу скидаючи з лиця батьківську маску.

— Говорю pro futuro, отже нїкому докору анї закиду не роблю. А що незаконне поступуваннє і провокації з боку властей — pardon, з боку поодиноких орґанів — дуже можливі, сього, надїюсь, пан староста не схочуть перечити.

Пан староста мовчав добру хвилю, немов пото-