— Думаєте про реформу каси?
— Між иньшим, і про се.
— А як би я, власне, задля сього заборонив се віче?
— Задля сього?
— Так, щоб не викликати в повітї роздразнення.
— Але ж ся справа вже тепер викликає роздразненнє, а коли віче буде задля сього заборонене, то ввесь народ готов сказати, що полїтичні власти покривають некоректне поступуваннє ради повітової. Чи се причинить ся до вспокоєння повіту, пан староста осудять самі найлїпше.
— Прошу мене не вчити! Я знаю, що роблю, і заявляю вам, що ваше віче не відбудеть ся.
— Чи се формальна заборона? — запитав Євген, встаючи.
Пан староста був невдоволений із себе, що так вихопив ся і, схиливши ся над своїм бюрком, почав перебирати якісь папери, бурчачи щось під носом. Вкінцї переміг себе.
— Н-нї. Резолюцію дістанете на письмі. До побачення!
— Моє поважаннє!
Євген уклонив ся й вийшов. А коли пролунали його кроки, й за ним замкнули ся двері старостового передпокою, пан староста написав кілька слів на урядовій півчвертцї паперу, подзвонив на возного й, подаючи йому сей папір, мовив гостро:
— Зараз біга́й до Мотя Парнаса! Се для нього візваннє. Нехай зараз прийде сюди!
