змінити свій спосіб життя. Тут були на вас скарги за неморальне життє. Я не звертав на се уваги, але тепер — то неможливо. Я радив би вам, в інтересах служби, для вашого власного добра, оженити ся.« Ну, що я мав йому сказати? Замалював менї рота тими скаргами так, що я тільки поклонив ся тай пішов. А мій безпосереднїй зверхник, пан радця, видячи мене посоловілим, смієть ся тай каже: »Ов, пане Стальський, видно, вам пан президент розтряс сумлїнне, коли ви так попіснїли?« Я розповів йому все по правдї. »Мусите оженити ся,« мовив радця, похитавши головою. »Знаєте пана президента: не послухаєте його в найдрібнїйшій річі, то вже нагнїваєть ся, немов би ви вбили йому рідну тещу. І не то що нагнїваєть ся, а будьте певні, що у квалїфікації втелющить вам таке ,unzuverlässig’[1], що аж закурить ся.«
— Я знав се. І всї в судї знали пана президента з того боку. Про нього оповідали багато анекдот, за які річі він писав своїм підвладним »unzuverlässig« у квалїфікаційнім листї. Коли він іще був у Станїславові, то бувало таке. Бере хтось із судовиків урльоп на день до Львова, до свояків; пан президент дає урльоп і додає: »А, прошу пана, не забудьте там купити менї пачку тютюну specialité.« Той поїде, вертаєть ся, а про тютюн забув. Ого, вже президент пів року не говорить до нього, а потім у квалїфікаційнім листї випише йому всї добрі прикмети: добрий правник, у службі точний, пиль-
- ↑ себто, не можна покласти ся з полїтичною боку; сього одного слова було досить, щоб урядовцеві відмовити в його проханню, не повищити у службі і т. д.
