Господи Боже, що то крику було в нас за тоті ліси та пасовиська! Як звивалися пани, як нараджувалися, підплачували інжинерів та адвокатів, щоби звільнитися від усяких тягарів! Мудрі голови. Вони знали, що хоч цісар дав хлопам волю і скасував панщину, то прецінь як вони не дадуть їм лісу й пасовиська, то хлоп таки мусить або погибати на пні або до них „прийдіте поклонімося“, — а тоді верне знов панщина, хоч трохи в іншій свиті, але для хлопа через те зовсім не легша.
І гадаєте, що в нас не вернула панщина? Прийдіть лишень та подивіться до нашого села, самі переконаєтеся. Правда, отамани й окомани не їздять уже по-під вікна з канчуками, на панськім подвір'ю нема вже тої дубової колоди, на котрій бувало щосуботи відбувалося „гуртовне палковання“; але поглядіть лишень на людей, поговоріть з ними! Чорні як земля, нужденні хати пообдирані, старі, поперехилювалися на боки. Плотів трохи що й зовсім нема, хоч ліс довкола села, як море;
- ↑ Пленіпотент — уповноважений.
