Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 1. Оповідання (1956).djvu/268

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Бідний ідеаліст! Він не знає, що поки тираном є любов і нічого іншого, поти тиранія та не може бути нещастям ані злом, і ніяка жінка чиста, чесна, люб'яча і розумна такої тиранії ніколи не злякається!

Оттак думка її перечилася з листом Стоколоси, зовсім не дбаючи про те, що ще сьогодні рано перечилася і доказувала зовсім протилежне. Але швидко службові обов'язки перервали той хід думок, а коли по хвилі знов сіла і глянула на лист, то тільки шепнула:

— Що ж, нехай і так буде! Кінець, то й кінець! Щасливої дороги, пане Стоколосо!

Відтак зложила лист, всунула його до коверти і сховала до кишені. Цього листа рвати і викидати за вікно не думала.

VIII.

Понад мурами міста пройшла буря, коротка, напрасна, літня. Загриміло кілька разів, густий грубий дощ пролився протягом десяти мінут, а за пів години знов вияснилося. Вулиці були скроплені, курява змита, повітря свіже і пахуче, оскільки на те позволяла Полтва з притоками. Целя в своїм бюрі майже не завважила цієї маленької революції в природі; в її душі кидались і бурхали далеко сильніші вражіння.

Аж над вечір відітхнула трохи. Публіка в цю пору перестає вже купами приходити до бюра, часом тільки який запізнений гість загляне сюди. Целя стала коло отвореного вікна і віддихала хо-