великий ще обшир незвісного і нерозслідженого, що чим більше тут робітників, тим ліпше.
— Хто би це чув, той би вас приняв за гарячого прихильника еманципації жінок, — жартуючи сказала Целя.
— І мав би повне право! — гаряче скрикнув доктор. — Я справді її прихильник. Нехай жінки еманципуються з усіх своїх слабостей, недостатків і пересудів, із темноти, чужоїдного життя і недумства. Тільки яко лікар я противлюсь одній еманципації, і в тім пункті маю дуже сильного союзника… природу.
— Якій же то емансипації ви противитесь?
— Емансипації зі зв'зків сім'ї, подружжя, любови! — глибокомисно відповів доктор. — Те вічне нарікання на мужчин en general, те розбуджування штучної ненависти до цілого вусатого і бородатого роду, та пропаганда еманципованого целібату[1] і манастирства може в очах многих людей осмішити цілу справу. В моїх очах, розуміється, це тільки сумне, хвилеве збочення психофізіологічне, на яке я не то що не гніваюся, але гляджу як на предмет лікарської практики, шукаю його джерела і міркую над способами, як би його найліпше вилічити.
— Признаюсь пану докторові, — сказала серйозно Целя, — що хоч і сама я противлюся такому розумінню становища жінки яко чогось зовсім відрубного і протилежного мужчинам, то все таки я не посміла-
- ↑ Целібат — безженство.
