Бідно, але з деякою претензією на ліпший смак, умебльований готелевий покій. Ліжко, софа оббита червоним плюшем, стіл з цвітучими хризантемами в вазонику. З боку столик закинений фотографіями та мальованими картками. Єдине вікно заслонене червоною фіранкою, крізь яку просвічує сонце, кидаючи на ліжко червону квадратову пляму. В куті біля дверей умивальник, насупроти нього великий куфер[1] застелений барвистим коциком[2]. Над столиком на стіні дзеркало. Кілька крісел, на однім із них жіночі сукні покинені безладно, на другім мужеське пальто, елегантна паличка і циліндер.
Юліян, молодий, вродливий панич, власне кінчить туалету перед дзеркалом, розчісує щіткою на голові рідке волосся і розкішні баки, підкручує вуси.
Каміля, вродлива брунетка, лежить на ліжку накрита ковдрою, скулившися, немов змерзла, і слідить очима його рухи.
З надвору долітає ненастанний туркіт возів і гомін вуличного руху, трохи пізніше гук дзвонів.
Каміля. Вже одягаєшся, бльондинику?
