Хлопці, виполошені зі своїх криївок, схопилися разом на рівні ноги і в першій хвилі немов задеревіли. Владко розігнався, щоб бігти до гостинця, але тут уже стояли люди, зваблені криком, творячи немов формальний кордон. Він зупинився і нараз мов куля кинувся до брата, що з поблідлим лицем і закушеними губами все ще стояв на місці, очима мірячи величину небезпеки. А господар звільна, з розхрещеними руками, червоний і грізний наближався до них.
— Разом на нього, Начку! Сип йому головою в живіт, щоб на місці перевернувся — крикнув Владко, і оба брати, немов два камінці викинені з одної пращі, кинулися до господаря.
Але перечислилися. Замісць утелющити його головами в живіт, наскочили на міцні, жиласті руки, які відразу вхопили їх обох за обшивки.
— Ага, маю вас! — крикнув радісно господар і потрусив обома молодими злочинцями так міцно, що їм аж кості в карку затріщали і в очах замиготіло по сто свічок.
— Іще не маєш, песя твоя мать була! — запищав Владко, якому аж сльози станули в очах. — Начку, вали його головою в живіт, як то ти вмієш!
Начкові не треба було й говорити цього. Ледве став добре на землі по сильнім потрясенню, а вже уставивши свою коротко обстрижену голову як баран до бодення, з усеї сили вдарив господаря чолом під бік так напруго і
