— A Schlag soll ihn treffen![1] — скрикнув барон, не можучи спам'ятатися зо злости.
Загальний сміх публіки був відповіддю на той мимовільний викрик.
— От же Іван Лінюх дає 700.000, хто дасть більше? — викрикував далі екзекутор.
— Я даю 800.000, — сказав, відсапавшися трохи барон.
— Я даю 900.000, — сказав зараз Іван.
— Я даю мільйон, — люто крикнув барон, щоби тим словом мов громом прибити Івана.
Слово мільйон викликало серед публіки шепіт зачудування. Барон кинувся до Ніни і почав щось живо з нею говорити, але вона не була в силі нічого відповісти йому. Вона сікла зубами і тряслася мов у лихорадці і ледве-не-ледве могла сказати баронові:
— Держіться! Він вас застрашити хоче! Він на мою душу важить. Держіться, бароне!
— Я йому покажу, як зо мною задиратися! — гордо скрикнув барон, вертаючи назад перед стіл комісії, де возний віддавна вже калатав і кричав, щоби народ успокоївся.
— Я даю мільйон і тисячу, — сказав Іван, не рушаючися з місця.
— Ага, подається вже, подається, перелякався! — гомоніла товпа, в котрій люди мало на голови одні одним не лізли, щоби придивитися цьому дивовижному
- ↑ А шляг би його трафив (шляг — удар серця).
