догадувався, бо пощо ж би ви тут, в тій пустині, ставили млин? А от пан будівничий на жоден спосіб не хотіли примірювати цей плян, говорячи, що це певно помилка, що треба задержатися, аж поки він сам не зробить такий плян, який випадає під паровий млин…
— Алеж розуміється, що я те на жарт говорив! — сказав голосно Леон, стараючися покрити знов сміхом своє змішання. — Чень же я ще не вдурів будувати паровий млин у Бориславі!
Тепер і будівничий, почувши ті слова, підійшов ід Леонові, що, все ще всміхаючись, роззирався довкола.
— Пане Гаммершляґ, — сказав будівничий прикрим, терпким голосом, — хто тепер з нас двох стане брехуном?
— Брехуном? — повторив Леон і відступився о крок назад, мірячи будівничого задуфалим поглядом. Правда, під тим задуфальством крилося все таки змішання, і Леон був би не знати що дав, щоб будівничий утих і не збільшував того змішання. Але будівничий не гадав утихнути.
— А так, брехуном, — сказав він. — Бо чи ж ви не говорили мені вперед, що хочете ставити тут паровий млин?
— Я жартував.
— Ви жартували? Ну, я ще не видів, щоби хто так на серйо жартував, як ви! Признаюся вам, я вашого жарту не порозумів. Я на конто того жарту й робітників назбирав і розруху наробив у цілім Бориславі…
— То дуже зле! — сказав Леон.
