порядку, щоб тільки від робітника видавити якнайбільше, обірвати йому, що дасться, з платні а й те, як можна, то й зараз витуманити від нього назад. Тому то ясно, що при такій роботі європейські підприємці, особливо систематичні і до точности привиклі німці, не могли в Бориславі устоятися.
Все те роздумав швидко Герман і старався ближче розвідатися, як, на яких основах і ким зав'язується „Спілка визискування“. Все, що дізнався про те задумане діло, втішило його ще дужче. До „Спілки“ приступило чимало знатних капіталістів; основний фонд мав бути дуже значний, трохи не цілий мільйон. „Значиться, можна буде гарний кусник влупити“ — це був невідлучний внесок, що чимраз ясніше визначувався в Германовій голові. Капіталісти перед зав'язанням „Спілки“ посилали зручного віденського інженіра на місце, до Борислава і до сусідніх нафтарень, щоби вислідив докладно копальні і фабрикацію, ціни ям, ціни сирого воску і все, що потрібне для уложення будучого пляну ділання „Спілки“. Інженер саме що вернувся по двохмісячнім побуті в Галичині, і його відповіді були вдоволяючі для капіталістів, стверджувалися і тим, що говорив Герман, — тож консорція, що зав'язала „Спілку“, порішила приступити до діла.
Вже Герман закінчив умову з Ван-Гехтом і сидів у Відні без діла, неспокійний і втомлений, чогось дожидаючи, надіючися. Він надіявся звістки від львівської поліції, дожидався, що станеться із „Спілкою“. Аж ось одного дня він дістав запрошення на збір основників. Його просили деякі вступити також членом до „Спілки“, прийняти повновласть до ведення діл „Спілки“.
