Начко добре пригадував собі силу фактів з їх життя, що свідчили про дивну згідність їх смаків, уподобань і пристрастей, про якийсь могутній зв'язок, що невидимими кільцями сполучив їх фізичні й психічні організми. Досі в цій згідності брати знаходили значну частину сили й витривалості при поборюванні незчисленних перешкод, доки з самого суспільного дна тяжкою працею видобулись так високо, на сонячні висоти життя й суспільності. Але в цім разі справа йшлася зовсім інакше. Начко почув іще сильніший холод у своїм серці на думку, що Владко міг би тут стати його суперником, а що гірше, щасливим суперником. Ця думка від першої хвилини стала перед ним, темна, страшна, мов привид смерті. Напівнепритомною рукою вписав він на білетику своє ім'я та прізвище, подав його Регіні і, поклонившись паням, відійшов. А Регіна, яку трохи розсмішила постать цього немов непритомного пана, кинувши оком на його підпис, здивувалась дуже.
— Що ж це, і цей Калинович? — шепнула вона до Мільці. — Це, певно, брат того?
— Так, — живо відповіла Мільця. — Я хотіла вже давно показати тобі його, але не могла доглянути його. Цей редактор, а той адвокат. Я знаю їх обох з виду. Живуть коло нас близько, на Панській, і щодня йдуть по кілька разів коло наших вікон. А втім, їх служниця заходить часом до нашої, то що за цікаві речі вона про них оповідала!
— Чи направду? — сказала Регіна. — А оповіси й мені дещо?
— Ну, це розуміється! — сказала Мільця. — Адже тепер, коли ти вже до нас перенеслась на постійне мешкання, то мусиш знати все. Ну, але ось і вальс починається.
І справді, з галереї загримів один із найбільш нестриманих вальсів віденського митця Штрауса, і в залі розбушувавсь той вихор, той хаос пар, що крутились, той упостатнений заворот голови, що називається вальсом. Лише дикуни або малпи могли видумати подібний танець; лише з огнища чуттєвої розпусти, культу тіла без духа й життя, без думки могла виринути музика, така відповідна до цього танцю.
Тимчасом буфет заповнювався під час танців старшим, головно мужеським поколінням, а під час перерв дамами. В першій курильні культ Бахуса й Помони також переміг карти, витиснувши їх до останньої курильні. За столами засіли панове, з'їдаючи котлети, біфштекси і попиваючи вино
